Розглянуто сучасний стан розвитку сільських територій, досліджено чинники, які стримують цей розвиток, доведено, що вони є наслідком непослідовної державної політики, обмеженості ресурсів місцевих бюджетів, неефективності органів місцевого самоврядування, відсутності повноважень і можливостей сільських жителів самостійно розв’язувати проблеми, низького рівня сільської кооперації та інформаційно-консультаційного забезпечення.

Обгрунтована роль місцевого самоврядування у процесі вироблення і прийняття рішень з питань соціально-економічного розвитку громади, за умови, що місцева адміністрація стає координатором розвитку, а населення – суб’єктом, що приймає рішення.

Запропоновано модель публічного управління орієнтованого на соціо-економічний розвиток сільських територій, в якій застосовується новий для України тип управління у ланцюзі держава–сільська рада–агробізнес–сільська громада. Базовим елементом такої моделі розвитку сільських територій є людиноцентризм.

Ключові слова: публічне управління, сільські території, сільська рада, агробізнес, сільська громада, державно-приватне партнерство, соціо-економічний розвиток.