Прагнення господарюючих суб’єктів до максимізації прибутку в короткостроковому періоді створює значні негативні екстерналії, що посилюють диференціацію суспільних груп в країні. Їх наявність спонукає більше уваги приділяти питанням розвитку соціально орієнтованих інститутів, що покликані зблизити представлення різних соціальних груп про суспільне благо.

Стаття присвячена проблемам формування інституту соціальної відповідальності, що утворює матриці економічної поведінки, які визначають обмеження для суб’єктів господарювання в рамках системи координації господарської діяльності. Основна увага приділяється розгляду необхідних і достатніх умов, в яких економічні суб'єкти будуть схильні до реалізації соціально відповідальної поведінки, дослідженню інституціонального механізму соціальної відповідальності, що створює міцний зв’язок між економічним розвитком держави та добробутом її громадян, інтересами бізнесу й соціально-екологічними умовами життя населення. Специфіка інституціонального механізму соціальної відповідальності визначається особливостями інституту соціальної відповідальності, (залежність від рівня його реалізації мікро, мезо, макро) та складовими прийомами застосування (інтеріоризація, стимулювання, підтримка та адаптація).

Подальший розвиток інституціональної структури соціальної відповідальності має спрямовуватися на розробку механізмів і процедур актуалізації та закріплення суспільно значимих цінностей, формування повсякденних соціально орієнтованих рутин пов’язаних із забезпеченням культурного контексту економічної поведінки.

Ключові слова: довіра, інституціональна структура, прибуток, соціальна відповідальність, соціальні дилеми, цінності.