Проаналізовано глибокі зміни у розвитку сільського сектору України під впливом набуття політичної незалежності, впровадження аграрної і земельної реформ, зміни державної влади та реформування адміністративно-територіального устрою. Сільський сектор охоплює дві ключові складові: виробничо-ресурсну(первинне виробництво і технологічно зв’язані галузі) та соціально-територіальну (сільські та малі міські поселення із населенням, об’єктами соціальної сфери й  територією). Продовольчий комплекс нарощує випуск продукції, але це не супроводжується підвищенням рівня життя і якості життєвого середовища сільського населення. Для сільського сектору характерні низка викликів і гострих проблем, які потребують дослідження та реалізації заходів з метою подолання асиметричності  його розвитку. До  новацій належать: завершення реформи адміністративно-територіального устрою, переміщення відповідальності за розвиток сільського сектора  на об’єднані територіальні й внутрішні громади; збільшення місцевих бюджетів у результаті децентралізації  фінансово-бюджетної системи, капіталізації природних ресурсів і недіючих об’єктів, введення місцевих податків; розвиток сімейно-фермерського укладу та відродження сільськогосподарської діяльності на покинутих угіддяхта ін. Гальмування та подолання деструктивних процесів на сільських територіях, а особливо у кризових зонах, має забезпечити реалізація об’єднаними громадами заходів по формуванню сприятливих умов для розміщення об’єктів позааграрної діяльності, включення дрібних господарств  у виробничо-збутові ланцюги, створення фахових міні-об’єднаньвиробників харчових продуктів, сільськогосподарських виробничих й обслуговуючих кооперативів з метою виконання  працезатратних виробничих операцій, збирання та  реалізації вирощеної продукції, допомоги у вирішенні побутових проблем сільських жителів, спрощення  їх   доступу до базових послуг та ін.Ключові напрями досліджень: рекомендації по оцінюванню продуктивного потенціалу сільських громад  та підвищенню надходжень  до місцевих бюджетів;  концептуальні засади,  механізми та інструменти підтримки сімейних і фермерських господарств;  управління сільським сектором в умовах нового адміністративно-територіального устрою та самоорганізації громадян;  модель залучення дрібних господарств до виробництва кінцевої продукції та її просування у виробничо-збутових ланцюгах тощо.

Ключові слова:сільський сектор,  виробничо-ресурсна складова,  соціально-територіальнаскладова,виклики і проблеми,  асиметричність і збалансований розвиток, об’єднані територіальні і  сільські/внутрішні громади, депресивні зони, сімейні і фермерські господарства.