Ви є тут
МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДО ТРАКТУВАННЯ ПОНЯТТЯ «ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО»
В статті розглядаються теоретико-методологічні підходи щодо трактування поняття «фермерське господарство». Розкриті основні відмінності між особистими та фермерськими господарствами. Незважаючи на прийняття відповідного закону, що регулює діяльність фермерського господарства (ФГ), рівень їх правового забезпечення залишився низьким. Встановлено, що визначальні ідентифікаційні ознаки ФГ виражені досить слабко. За спроб класифікації масиву фермерських господарств у вітчизняній практиці не було враховано міжнародний досвід і підходи, які успішно використовуються в тому числі органами управління Європейського Союзу.
Фермерське господарство є організаційно-правовою формою підприємницької діяльності як на індивідуальній (сімейній), так і дрібногруповій основі. Хоча б для одного із членів селянського господарства (його власника) ведення такого господарства має бути основним видом діяльності.
Ключові слова: фермерське господарство, порогове значення, ідентифікаційні ознаки, організаційно-правова форма.
1. Про фермерське господарство: Закон України від 19.06.2003 № 973-IV (станом на 01.05.2016) // Офіційний веб- портал Верховної Ради України. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/973-15.
2. Свиноус І.В, Микитюк Д.М. Концептуальні засади функціонування особистих селянських господарств. Продуктивність агропромислового виробництва: Науково-практичний збірник (економічні науки). 2013. № 23. С.37 – 42.
3. Дугин П.И., Сысоева М.Г., Дугина Т.И. Личные подсобные хозяйства граждан, их состояние и эффективность (соціально-экономический аспект). Международный сельскохозяй–ственный журнал: земельные отношения и землеустройство. 1998. № 4. С. 22–28.
4. Чорна Ю.М. Особисті селянські господарства серед суб’єктів власності і господарювання в аграрній сфері економіки. Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. 2009. № 3. С. 76–80.
5. Eurostat Pocketbooks. Agriculture, fishery and forestry statistics. 2012 Edition. Luxemburg: Publications Office ofthe European Union, 2012.
6. Прауст, Р. Малые семейные фермы. Экономика сельского хозяйства России. 1997. № 2.
7. Family farming in Europe: challenges and prospects / Policy department B: Structural and Cohesion Policies. EU. 2014. 59 p., с. 47.
8. Директива Ради 2006/112/ЄС про спільну систему податку на додану вартість: Міжнародний документ від 28.11.2006 за № 2006/112/ЄС . URL: http://www.zakon.rada.gov.ua.
9. Regulation (EU) No 1307/2013 of the European Parliament and of the Council of 17 December 2013 establishing rules for direct payments to farmers under support schemes within the framework of the common agricultural policy and repealing Council.
10. Івченко В.Є. Європейський досвід державної підтримки сімейного фермерства. Teoretyczne i praktyczne aspekty rozwoju współczesnej nauki: zbiór artykulów naukowych (Ченстохова, 29-30 червня 2016 р.). Warszawa, 2016.
C. 36-38., c. 36.
C. 36-38., c. 36.
11. Chang H.H., Meyerhoefer C.D., D.R. Just. How Do Health and Social Insurance Programmes Affect the Land and Labour Allocations of Farm Households? Evidence from Taiwan. Journal of Agricultural Economics. 2014.№ 65 (1). pp. 68-86.
12. Konferencja «Rodzinne gospodarstwa rolne – najważniejsze wyzwania i priorytety». Senat Rzeczypospolitej Polskiej. – Av.in.: http://www.senat.gov.pl/aktualnosci/art,6131,konferencja-rodzinne-gospodarstwarolne-najwazniejsze-wyzwa-nia-i-priorytety.html.
13. Swinnen J., Van Herck K., Vranken L. (). Land market regulations in the EU. Land, labour and capital markets in European agriculture: Diversity under common policy (CEPS). 2013.pp. 154-170., c. 158-160.
14. Food, Conservation and Energy act of 2008: Public Law 110-234. Av.in.: http://www.gpo.gov/fdsys/pkg/PLAW-110publ234/contentdetail.html., с. 13
15. Черепанов М. Организация крестьянского хозяйства на базе ЛПХ . АПК: экономика, управление. 1992. № 4. С.85–86.
16. Ведров Н.Г. Фермерство или община? Земля сибирская, дальневосточная. 1992. № 5-6. С. 8-9.
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 byba_2-2017.pdf | 597.82 КБ |