Встановлено, що основними землекористувачами є малі фермерські господарства, в яких сконцентровано 62,1 % сільськогосподарських угідь, що належать фермерським господарствам в цілому.

Для здійснення виробничо-господарської діяльності здебільшого використовують орендовані земельні масиви. Так, у структурі землекористування на частку орендованих сільськогосподарських угідь у 2016 р. припадало: великих і середніх фермерських господарств – 98 %, малих – 74,4 %.

Cуб’єкти підприємницької діяльності з площею землекористування до 5 га спеціалізуються переважно на виробництві продукції тваринництва. При зростанні площі сільськогосподарських угідь відбувається переорієнтація на виробництво продукції рослинництва.

Високий рівень рентабельності є характерним при вирощуванні експортноорієнтованих сільськогосподарських культур, зокрема соняшнику. В зв’язку з цим більшість фермерських господарств в південних та центральних областях України відводять під посіви соняшнику значні площі ріллі, не дотримуючись наукових основ землеробства. Це ставить під сумнів довгострокову перспективу здійснення виробничо-господарської діяльності фермерських господарств.

Більшість фермерських господарств через недостатній рівень забезпечення власними фінансовими ресурсами не можуть забезпечити виробничий процес відповідними технічними засобами, мінеральними добривами та засобами захисту рослин.

Оцінюючи натуральні показники виробництва продукції рослинництва в порівняні з сільськогосподарськими підприємствами можемо констатувати, що урожайність сільськогосподарських культур в цій категорії сільськогосподарських підприємств значно нижча порівняно з господарствами корпоративного сектору аграрної економіки в цілому.

Протягом багатьох років поспіль вирощуються культури, які призводять до виснаження ґрунтів (соняшник, ріпак, кукурудза), без врахування негативних наслідків щодо якості полів і їхньої родючості. Через короткостроковість договорів оренди та остаточно не визначені умови розвитку земельного права в Україні, довгостроковому сталому використанню такого ресурсу як ґрунти приділяється недостатньо уваги.

Поліпшення стану земельних угідь і підвищення ефективності їх використання – це велике комплексне завдання, яке потребує значних інвестицій, як з боку держави, так і фермерських господарств. Проблема поліпшення використання землі зводиться до вирішення таких першочергових завдань: охорона ґрунтів від ерозії та інших руйнівних процесів; підвищення родючості земель; більш повне використання економічної родючості ґрунту.

Ключові слова: фермерські господарства, землекористування, ефективність, родючість, держава, рентабельність.