У статті проаналізовано сучасний стан та тенденції розвитку експортно-імпортних операцій з агропродовольчою продукцією в Україні. Встановлено, що розвиток вітчизняного сільського господарства нині характеризується посиленням спрямованості на великотоварне експортоорієнтоване виробництво продукції рослинництва: зерна, рапсу і соняшнику (олії). Водночас, нанесені радикальними перетвореннями збитки тваринництву не дозволяють забезпечити нарощування його експортного потенціалу. Виявлено і охарактеризовано основні тенденції сучасного етапу розвитку експорту у системі макроекономічних параметрів та в контексті його географічної диверсифікації.

Доведено, що українські виробники сільськогосподарської продукції після перших років перебування України у СОТ об’єктивно не можуть витримати тиску більш розвиненого сільського господарства, яке до того ж субсидується на значно вищому рівні. Вважаємо, що перспективи формування зони вільної торгівлі з ЄС для сільського господарства приблизно такі ж, як і у випадку із СОТ. В умовах вступу країни до СОТ і формувань зони вільної торгівлі з ЄС значною мірою постає проблема формування зовнішньоторговельних відносин України із колишніми країнами пострадянського простору.

Систематизовано сучасні форми та інструменти регулювання експорту та макроекономічні заходи інфраструктурного забезпечення розвитку національного експортного потенціалу. Визначено зовнішньоторговельні пріоритети сучасної інтеграційної стратегії України, ідентифіковано ключові дисбаланси та асиметрії її експорту. Обґрунтовано шляхи та засоби розвитку українського експорту на традиційних та нових сегментах світового ринку.

Ключові слова: аграрний сектор, ринок агропродовольчої продукції, кон’юнктура, процеси глобалізації та інтеграції, зовнішньоторговельний обіг, СОТ.