У статті проведено теоретико-методологічне дослідження стану розвитку господарств населення. Визначено, що поряд зі значним внеском у забезпечення населення продуктами харчування та самозайнятості сільського населення – діяльність господарств населення викликає негативні екстерналії, які пов’язані з їх неформальними інституціональними формами, що знаходяться в сфері тіньової економіки. Процес їх інституціонального оформлення, як самостійних і рівноправних суб’єктів господарювання, суттєво обмежений недосконалістю іпотечно-заставних, податкових та інших інститутів. Окреслено перспективи подальшої інституціоналізації господарств населення, які пов’язані з розвитком саморегулюючих організацій.

Ключові слова: аграрний сектор, господарства населення, інституціональний розвиток, кооперація, саморегулюючі організації.