Ви є тут

Мотивуюча компонента за дистанційної форми зайнятості персоналу

Умови інноваційного розвитку економіки вносять значні зміни в систему соціально- трудових відносин, з'являються їх нові форми, які супроводжують перехід соціально- трудових відносин від коллективно-договірних до більш індивідуальних і соціально незахищених. У зв'язку з цим виникають нові виклики для всієї системи регулювання соціально-трудових відносин. Найбільш значущою формою прояву змін в даному осередку суспільних відносин є дистанційні соціально-трудові відносини, які зосереджені на наданні можливості виконання трудових обов’язків, не перебуваючи на робочому місці завдяки сучасним технологіям. У порівнянні з нашою країною, в зарубіжних країнах дистанційна праця добре розвинена.
Іноземні компанії вже відчули позитивні сторони дистанційної зайнятості: економія часу на проїзд доробочого місця, вирішення транспортних проблем, зниження екологічної напруженості, зниження рівня безробіття, збільшення часу для сімейного спілкування та відпочинку.
Проаналізовано поняття дистанційної зайнятості, основні проблеми даної форми зайнятості та шляхи їх вирішення, практичне її застосування в сучасних організаціях, всі переваги і недоліки роботи в віддаленому форматі. Оцінено перспективу подальшого поширення дистанційної зайнятості в країні, методи мотивації робітників що працюють дистанційно.
Виявлено особливості управління персоналом з урахуванням дистанційної зайнятості в організаціях та запропоновано стратегію управління дистанційної форми зайнятості, яка дозволить зрозуміти проблеми, пов'язані з віддаленою роботою, для вирішення яких потрібна участь керівництва: знаходження правильного балансу між роботою та особистим життям, подолання ізоляції на робочому місці, компенсація нестачі особистого спілкування і компенсація недостатньої помітності працівника. Запропоновано способи підвищення ефективності роботи віддалених співробітників, мотивація їх до роботи, а також підвищення рівня їх адаптації в компанії і залученості в робочий колектив.
Ключові слова: мотивація, контроль, персонал, віддалена робота, гнучка робота, гнучкий графік, дистанційна робота, інновації.
1. Бандура С.І. Розвиток соціально-трудових відносин як передумова досягнення продуктивної зайнятості населення. Ринок праці та зайнятість населення. 2014.  № 1. С. 8–13.
2. Гнибіденко І.Ф., Руснак А.Д. Трансформація ринку праці на селі: перспективи оптимізації неформальної зайнятості сільського населення. Економіка України. 2014.  № 4.  С. 83–93.  URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/EkUk_2014_4_8.
3. Грішнова О.А., Міщук Г.Ю. Соціальні інновації у трудовій сфері: сутність, види, особливості реалізації в Україні.Демографія та соціальна економіка. 2013. № 2. С. 167–178.URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/dse_2013_2_18.
4. Заяць Т.А. Стратегічний потенціал продуктивних сил регіонів України: проблеми формування та використання. Економіка і регіон. 2015. № 3. С. 55–59. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econrig_2015_3_11.
5. Кір’ян Т.М., Шаповал М.С. Визначення впливу різноманітних видів, форм зайнятості та безробіття населення на стан національного ринку праці. Вісник економічної науки України. 2015. № 1. С. 72–81. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Venu_2015_1_17.
6. Колот А. Інноваційна праця та інтелектуальний капітал у системі факторів формування економіки знань. Україна: аспекти праці. 2007. №4. С. 4–9.
7. Колот А. Трансформація інституту зайнятості як складова глобальних змін у соціально-трудовій сфері. Україна: аспекти праці. 2009. № 8.  С. 3–14.
8. Макарова М. Дистанційна зайнятість в умовах розвитку мережевої економіки. Економіка та держава. 2006. № 1. С. 80–87.
9. Трошина Т. Нетипові форми зайнятості: ризики для працівників та необхідність правового регулювання. НСПП, відділення в Луганській обл. 2012. URL: http://nspp-lugansk.ucoz.ua/ publ/netipovi_formi_zajnjatosti_riziki_dlja_pracivnikiv_ ta_neobkhidnist_pravovogo_reguljuvannja/1-1-0-20.
10. Моторна І.І. Соціально-трудові відносини: формування та розвиток, автореф. дис. канд. екон. наук: спец. Київ, 2009.  20 с.
11. Вапнярчук Н. Дистанційна зайнятість: проблеми правового регулювання. Право та інновації. 2016. № 13. с. 101.
12. Моторна І. Дистанційна зайнятість в умовах глобалізації економіки та соціально-економічні вигоди від її використання. Україна: аспекти праці. 2008. № 3. С. 6–12.
13. Гулевич О. Трансформація зайнятості у сфері послуг від впливом розвитку інформаційних технологій. Україна: аспекти праці. 2010. № 2. С. 10–13.
14. Banning D. Executive Summary: Survey of Freelance Journalists. 2005. URL: http://www.mediabistro.com/ mbtoolbox/watercooler/survey_says_19975.htm.
15. Gareis K., Lilischkis S., Mentrup A. MappingthemobileeworkforceinEurope. 2005. URL: http://empirica.com/publikationen/documents/Gareisea_MVW_2005.pdf (1).
16. Goodwin B. Government becomes UK’s largest employer of freelance IT workers. 2006. URL: http://www.computerweekly.com/Articles/2006/01/17/213729/government-beco....
17. Salazar C. Building Boundariesand Negotiating Workat Home. Computing and Software Systems, University of Washington, Tacoma. 2001.
18. Bailey D.E., Kurland N.B. Areview of teleworkresearch: findings, newdirections, and lessons for the study of modern work. Centerfor Work, Technology and Organization, Department of Management Science and Engineering. Stanford University, USA. 2002.
19. Задорожна С.М. Розвиток інституту запозиченої праці в постіндустріальному суспільстві URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/ Soc_Gum/Vcndtu/2011_48/5.htm
20. Про зайнятість населення: Закон України від 01.01.2013 р. № 5067-VI. Дата оновлення: 13.02.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5067-17 (дата звернення: 20.03.2020).
21. Racette D. Exploring Freelance Business Practices. 2018.  URL: http://www.atanet.org/chronicle/feature_article_ october2007_freelance.php.
ДолученняРозмір
PDF icon kryvosheieva_v._vasyurenko_l._1-2020.pdf (180)1.57 МБ