Встановлено, що величина рентабельності малих фермерських господарств є суб’єктивно заниженою, що зумовлено тінізацією їх виробничо-господарської діяльності. Розглянуто класичне розуміння диверсифікації. Диверсифікація діяльності фермерських господарств формує позитивні зовнішні ефекти, зокрема, збереження особливостей сільського ландшафту та створення робочих місць у сільській місцевості, зниження забруднення і підвищення якості ґрунту.

За проведеними розрахунками автором визначено середню тривалість зайнятості у виробничому процесі, яка становить 2–3 місяці в перерахунку на повну зайнятість, що вимагає обґрунтування напрямів диверсифікації виробничої діяльності.

Дослідженням встановлено, що тінізація діяльності членів фермерських господарств головним чином пов’язана з веденням несільськогосподарської діяльності, та зумовлена особливостями оподаткування таких господарств. Відповідно застосування принципу градації сукупного доходу дасть можливість врахувати платоспроможність платника податків при обчисленні розміру сплати податку, а отже, більш відповідає принципу соціальної справедливості.

Формування стратегії диверсифікації вітчизняного аграрного виробництва на основі використання досвіду провідних країн потребує його імплементації з урахуванням національних особливостей та факторів впливу. Зокрема були виділені такі основні внутрішні і зовнішні фактори, які впливають на процес диверсифікації: зовнішні – розвиток регіональної економіки та локального ринку праці, стан їхньої інфраструктури; серед внутрішніх факторів: рівень освіти, вікова структура населення, соціальний капітал на селі, позиції товаровиробників галузі, які підтримуються державними програмами.

Виявлені побажання туристів щодо додаткових послуг, що можуть бути реалізовані фермерськими господарствами. Проведено вивчення думок споживачів і власників ФГ щодо питання про форму оплати праці за участь у сільськогосподарських роботах відпочивальників-туристів.

При дослідженні можливостей розвитку сільського туризму на базі ФГ проведено також аналіз експертних оцінок, та з’ясовано, що спробувати нині реалізувати ідею створення умов для розвитку сільського туризму на власній базі мають можливість тільки 37 % фермерів, що пов’язано з недостатньою інфраструктурою господарств і сільської території.

Серед основних елементів розвитку сільського туризму на базі фермерських господарств можна виділити такі: необхідність визначення потенціалу розвитку сільського туризму на регіональному рівні, забезпечення безпеки життєдіяльності туристів, опрацювання схем відвідування туристичних маршрутів, залучення працюючих в регіоні туристичних фірм, організація широкомасштабної рекламної кампанії.

Ключові слова: фермерське господарство, диверсифікація, сільський туризм, народні промисли, несільськогосподарська діяльність, оподаткування.

 

doi: 10.33245/2310-9262-2019-148-1-133-146