Вирішення низки соціально-економічних проблем аграрної сфери України є неможливим без побудови партнерських відносин та налагодження конструктивного діалогу між державою і приватним бізнесом. Формування партнерських моделей взаємовідносин відкриває нові можливості та забезпечує певні вигоди для учасників угоди. Метою дослідження є аналіз сучасного стану реалізації проєктів державно-приватного партнерства та визначення основних способів розвитку ДПП в Україні. У дослідженні розкрито історичний аспект виникнення такої форми взаємовідносин між державою та приватним партнером як державно-приватне партнерство (ДПП) в різних країнах світу. Проаналізовано сучасний стан розвитку ДПП, особливості конструктивної взаємодії між державними структурами та бізнесом у вирішенні суспільно значущих завдань соціально-економічного розвитку на довгостроковій основі. Обґрунтовано доцільність розвитку партнерських відносин між державою та бізнесом. Виявлено основні чинники, що спричиняють негативний вплив на успішність реалізації проєктів ДПП в аграрній сфері. Розглянуто основні моделі участі приватного сектору у реалізації інвестиційних проєктів в агропромисловому виробництві та визначено їх основні особливості. Доведено, що впровадження проєктів ДПП сприяє ефективному управлінню об’єктами державної та комунальної власності, створенню умов для використання новітніх технологій та інновацій тощо. Висока ефективність механізму ДПП, як форми взаємодії держави та бізнесу, доведена досвідом багатьох країн світу. Тому його необхідно розвивати і в нашій країні для розв’язання важливих соціально-економічних проблем через об’єднання ресурсів державного й приватного секторів. Для цього необхідно подолати низку законодавчих, політичних, економічних та інституційних бар’єрів, що стримують поширення ДПП. Узагальнено приклади світової практики використання механізму ДПП в сільському господарстві, на основі чого визначено основні способи реалізації проєктів ДПП в агропромисловому виробництві та сільських територіях України, зокрема: будівництво, обслуговування та управління оптовими ринками для збуту сільськогосподарської продукції; розвиток інфраструктури аграрного ринку; розвиток виробничої інфраструктури; переробка відходів сільського господарства; будівництво, експлуатація та управління іригаційними (зрошуваними) системами; будівництво, експлуатація та управління об’єктами соціальної інфраструктури у сільській місцевості. Проведені дослідження дають можливість зробити висновок про те, що в Україні ДПП розвивається вкрай повільно, рівень реалізації проєктів ДПП незначний, кількість реалізованих проєктів мінімальна, а їх ефективність є низькою через перешкоди правового та економічного змісту для ведення бізнесу. Проблема полягає не стільки в кількості укладених угод між державним та приватним партнерами, скільки в результативності та ефективності їх виконання.

Ключові слова: державно-приватне партнерство, аграрний сектор, проєкти ДПП, форми ДПП, держава, приватний партнер, інноваційний розвиток, угода.