В статті здійснюється дослідження теоретичних, методологічних положень функціонування особистих селянських господарств. Доведено, що особисті селянські господарства населення є формою сільського домогосподарства, тому мотиви, що лежать в основі поведінки селянської родини, визначають функції ОСГ: самовиживання; споживча; забезпечення додаткового доходу; забезпечення зайнятості та самозайнятості; рекреаційна; самозбереження родини. Доведено, особисте селянське господарство в нинішньому вигляді – це парцелярне господарство, яке базується на використанні виключно праці членів сільського домогосподарства та найпростіших знарядь праці. Принциповою ознакою функціонування даної форми господарювання є мотивація діяльності на забезпечення продуктами харчування всіх його членів. При здійсненні діяльності ОСГ проблема забезпечення продуктами харчування переважає над економічною ефективністю його виробництва.

Ключові слова: особисті селянські господарства, функції, сільське домогосподарство, самозабезпеченість.