Ви є тут
Теоретико-методичні аспекти управління сталим розвитком сільськогосподарських підприємств
У статті систематизовано теоретико-методичні підходи до управління сталим розвитком сільськогосподарських підприємств та обґрунтовано необхідність формування нової моделі управління, основною ціллю якої є створення цінностей. Висвітлено, що сталий розвиток підприємства можна визначити як його здатність підтримувати конкурентоспроможність, прибутковість або беззбитковість на основі прийняття дієвих управлінських рішень. Аргументовано, що управління сталим розвитком підприємства є цілеспрямованим розвитком, який забезпечує виникнення нових можливостей для позитивних змін на макрорівні в аспекті сталого розвитку економіки, екології та суспільства. Доведено, що управління сталим розвитком підприємства повинно орієнтуватися на задоволення потреб зацікавлених сторін з метою досягнення економічних, соціальних та екологічних цілей у довгостроковій перспективі. Запропоновано поняття управління сталим розвитком сільськогосподарського підприємства розглядати як абстрактну модель, призначену для характеристики сформованих у суспільстві організаційно-економічних відносин на різних рівнях економічної системи, у процесі взаємодії зацікавлених сторін для досягнення цілей довгострокового розвитку. Обґрунтовано, що за такого підходу дефініції управління сталим розвитком сільськогосподарського підприємства сприятимуть (за рахунок раціонального використання виробничих ресурсів) одержанню високої величини доданої вартості, яка розподіляється всередині соціальних верств населення, забезпечуючи баланс усіх сфер внутрішнього та зовнішнього середовища щодо узгодження інтересів стейкхолдерів у довгостроковому періоді. Доповнено основні підходи до управління сталим розвитком підприємства із позиції концепції корпоративної соціальної відповідальності, висвітлено соціальні, екологічні, економічні аспекти менеджменту на основі принципів корпоративної соціальної відповідальності, що дозволить корпоративній структурі одержати мультиплікативний ефект. Вказано, що економічний ефект на рівні сільськогосподарського підприємства забезпечується його здатністю створювати умови для підвищення економічних показників та купівельної спроможності сільського населення; соціальний – здатністю забезпечити підвищення добробуту сільського населення та працівників (безпека, охорона здоров’я, освіта), оптимальний розподіл всередині соціальних верств; екологічний – здатністю впродовж тривалого часу зберігати основні функції навколишнього середовища в аспекті забезпечення ресурсами, збирання відходів та їх використання.
Ключові слова: сталий розвиток, соціальна корпоративна відповідальність, управління сталим розвитком, сільськогосподарське підприємство.
https://orcid.org/0000-0003-2572-98611. Mbow C. and etc. 2019. Food Security, in: Climate Change and Land: an IPCC special report on climate change, desertification, land degradation, sustainable land management, food security, and greenhouse gas fluxes in terrestrial ecosystems, edited by: Shukla P. R. and etc. URL: https://www.ipcc.ch/ srccl (дата звернення: 15.03. 2022).
2. Smith P. and etc. 2014. Agriculture, forestry and other land use (AFOLU), in Working Group III contribution to the IPCC 5th Assessment Report, Climate Change. Mitigation of Climate Change. Cambridge University Press. URL: https://www. ipcc.ch/site/assets/uploads/2018/02/ipcc_wg3_ar5_ chapter11.pdf (дата звернення: 12.07.2022).
3. FAO. FAOSTAT Emissions Totals. URL: https:// www.fao.org/faostat/en/#search/Emission (дата звернення: 25.07.2022).
4. Gütschow J., Jeffery L. and Gieseke R. The PRIMAP-hist national historical emissions time series, 2019. Vol. 2.3, P. 1850–2017. URL: https://doi. org/10.5880/pik.2019.001 (дата звернення: 15.03. 2022).
5. Saunois M. and etc. The Global Methane Budget 2000–2017, Earth Syst. Sci. 2020. 12. p. 1561-1623. URL: https://doi.org/10.5194/essd-12-1561-2020. (дата звернення: 12.07.2022).
6. Crippa M., Guizzardi D., Solazzo E., FerrarioMonforti F., Tubiello F. N. and Leip A. EDGAR-FOOD emission data, figshare. URL: https://doi.org/10.6084/ m9.figshare.13476666 (дата звернення: 12.07.2022).
7. Tubiello F. N., Karl K., Flammini A., Conchedda G. and Obli-Laryea G. Food Systems Emissions Shares, Zenodo.1990-2019. URL: https://doi10.5281/ zenodo.5615082 (дата звернення: 12.07.2022).
8. Варченко О. М., Кальченко С. В., Свиноус І. В та ін. Соціально-економічні аспекти становлення постіндустріального суспільства: за ред. О. М. Варченко. Біла Церква, 2020. 302 с.
9. Dyllick Th. Beyond the business case for corporate sustainability. Business Strategy and the Environment. 2002. Vol. 11. No. 2, P. 130-141. URL: https://doi. org/10.1002/bse.323 (дата звернення: 12.07.2022).
10. Elkington J. Enter the Triple Bottom Line. The Triple Bottom Line: Does it All Add Up? Assessing the Sustainability of Business and CSR. 2004. Vol. 1. P. 11-16.
11. Steurer R. Corporations, Stakeholders and Sustainable Development: A Theoretical Exploration of Business Society Relations. Journal of Business Ethics. 2005. Vol. 61, No. 3, P. 263-281.
12. Варченко О. М. Складові економічного механізму сталого розвитку сільського господарства. Економіка та управління АПК. 2012. Вип. 8 (95). С. 5-10.
13. Воронько-Невіднича Т., Коваль О., Колода, О. Управління розвитком підприємства як необхідна умова досягнення цілей сталого розвитку. Економіка та суспільство. 2021. Вип. 25. URL: https:// doi.org/10.32782/2524-0072/2021-25-80 (дата звернення: 12.07.2022).
14. Пакулін С. Л., Пакуліна А. А. Управління сталим розвитком сучасного підприємства. Траєкторія науки. 2016. № 3 (8). URL: http://pathofscience. org/index.php/ps/article/view/50 (дата звернення: 13.07.2022).
15. Elkington J. Towards the Sustainable Corporation: Win-Win-Win Business Strategies for Sustainable Development. California Management Review. 1994. Vol. 6. P. 90-100.
16. Самойлик Ю. В. Особливості управління сталим розвитком сільськогосподарських підприємств у глобальному середовищі. Економiка i органiзацiя управлiння. 2016. № 4. С. 237-244.
17. Нив Г., Деминг Э. Организация как система: Принципы построения устойчивого бизнеса: Пер. с англ. М.: Альпина Бизнес Букс, 2007. 370 с.
18. Чайківський І. А. Механізми забезпечення сталого розвитку сільськогосподарських підприємств. Інноваційна економіка. 2014. № 6. С. 108-114.
19. Пилипенко С. М. Стратегічне управління підприємством на засадах концепції сталого розвитку. Економіка та суспільство. 2020. Вип. 21. С. 7985. URL: https://doi.org/10.32782/2524-0072/201920-47 (дата звернення: 13.07.2022).
20. Giovanna C. M. A taxonomy of sustainability topics: a guide to set the corporate sustainability content on the web. TQM journal. 2021. Vol. 33. Iss. 7. P. 106130 URL: https://doi.org/10.1108/TQM-06-2020-0134 (дата звернення: 13.07.2022).
21. Друкер П. Ф. Управление, нацеленное на результаты. Технологическая школа бизнеса. 1994. 191 с.
22. Голян В. А. Плата за природні ресурси в умовах децентралізації: інвестиційний аспект. Інвестиції: практика та досвід. 2016. № 7. С. 7-16.
23. Varchenko O. M., Utechenko D. M., Khakhula L.Р. and other. Key components of sustainable development of the agricultural sector of Ukraine International jornal of Supply Chain Management. 2019. Vol. 8, No. 2. P. 874-884.
24. Sachs J. The Age of Sustainable Development. Columbia University Press. 2015, 544 p.
25. Donald T., Preston L. The Stakeholder Theory of the Corporation: Concepts, Evidence and Implications. Academy of Management Review. 1995. P. 66-67 URL: http://dx.doi.org/10.2307/258887 (дата звернення: 14.07.2022).
26. Post J. E., Preston L. E., Sachs S. Managing the extended enterprise: The new stakeholder view. California Management Review. 2002. Vol. 45 (1).
P. 6-28.
27. Mendelow A. L. 1981. Environmental scanning the impact of the stakeholder concept. International conference on information systems. URL: https://pdfs. semanticscholar.org/3579/ca37344c69961bbc2468ef9 addf212200e39.pdf (дата звернення 03.02.2022)
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 nadvodniuk_o._2-2022.pdf | 694.65 КБ |