У статті узагальнено практику фінансування закладів вищої освіти, обґрунтовано напрями диверсифікації моделей фінансового забезпечення діяльності ЗВО. Систематизовано підходи до організації фінансування закладів вищої освіти в ринкових умовах, виділено їх переваги та недоліки щодо формування ефектів на рівні індивідууму та суспільства в цілому. Охарактеризовано моделі та інструменти фінансування в умовах орієнтації на попит, пропозицію, стратегічні цілі розвитку держави. Доведено, що існує необхідність обґрунтування раціонального балансу індивідуального та суспільного ефекту при фінансуванні закладів вищої освіти, який досягається на основі поєднання інструментів ринкового саморегулювання та державного регулювання ринку послуг вищої освіти.

Використано систему методів: монографічний – при формулюванні мети та висновків дослідження; метод теоретичного узагальнення зарубіжних та вітчизняних науковців використано при здійсненні критичного аналізу існуючих підходів до організації фінансування діяльності закладів вищої аграрної освіти. При систематизації моделей фінансового забезпечення діяльності закладів вищої аграрної освіти та узагальненні висновків використано загальнонаукові методи пізнання, такі як аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний комплексний підхід.

Обґрунтовано, що у фінансуванні закладів вищої освіти держава повинна займати провідні позиції. Ідентифіковано роль державного фінансування у забезпечення стійкого розвитку аграрних закладів вищої освіти внаслідок специфічності освітніх послуг та їх ролі забезпеченні сталого розвитку аграрного сектору економіки та сільських територій. Аргументовано, що урахування нинішніх умов розвитку ЗВО та викликів, зумовлює їх у формуванні моделі фінансування орієнтуватися до споживчого попиту та коригувати пропозиції освітніх послуг шляхом оперативної зміни освітніх програм на основі урахування результатів сучасних наукових досліджень, залучення до співпраці більшої кількість стейкхолдерів. Розглянуто сучасні тенденції, характерні ринку освітніх послуг, що зумовлюють розширення учасників організації фінансування діяльності закладів вищої освіти.

Виявлено важливість елементів фінансування, зорієнтованих на розвиток інновацій, роль яких в перспективі буде зростати, особливо в формі конкурентного і цільового фінансування. Доведено, що підхід до організації фінансування, який базується на результатах одночасно знижує ризики макроекономічної неефективності і сприяє зниженню інформаційної асиметрії.

Обґрунтовано обов’язкову присутність держави в організації фінансування наукових досліджень у закладах вищої освіти через позитивний вплив наукових досліджень на якість освітніх послуг та підвищення їх цінності для індивідууму та суспільства.

Розглянуто варіанти фінансування вищої освіти, орієнтовані на ринок і запити держави в розрізі концепції управління, методів державного та приватного фінансування, вартості навчання. Встановлено, що мінливі умови кон’юнктури ринку освітніх послуг зумовлюють перегляд цільових показників фінансування державою ЗВО, унаслідок впливу таких факторів: збільшення потоку іноземних студентів, активізації використання інформаційно-комунікативних технологій, підвищення рівня інтеграції закладів вищої освіти на національному та міжнародному рівнях, тощо.

Ключові слова: заклад вищої освіти, вища аграрна освіта, концепції управління закладом вищої освіти, методи фінансування ЗВО, джерела фінансування ЗВО.