Систематизовано основні чинники, які стимулюють розвиток органічних форм господарювання, серед яких виділено: погіршення загальної екологічної ситуації, підвищення попиту на екологічно чисту продукцію, не повністю реалізовані можливості щодо розширення експорту органічної продукції, дозволяє одержати вищі рівні прибутку та ін.

Узагальнено підходи до нормативно-правового регулювання виробництва органічної продукції у зарубіжних країнах світу та Україні, які дозволили порівняти порядок виробництва органічної продукції (сировини) рослинного та тваринного походження, сертифікації органічних ферм та доведення органічної продукції на ринок.

Обґрунтовано, що існує необхідність у налагодженні державного моніторингу за якістю продукції свинарства, який має передбачати: регулярну перевірку виконання плану самоінспекції; перевірку санітарного стану виробничих приміщень, прилеглих територій, транспортних засобів, кормів, кормових добавок та інгредієнтів; перевірку устаткування, матеріалів, речовин і технологічних добавок, що контактують з м’ясною сировиною. Доведено, що частота та порядок проведення державного моніторингу забезпечується з урахуванням аналізу й оцінки ризиків, пов’язаних із утриманням тварин і одержанням м’ясної сировини.

Узагальнено, що стратегічними пріоритетами розвитку органічного свинарства є збільшення обсягів виробництва продуктів забою свиней, відповідно це вимагає обґрунтування важелів економічного регулювання щодо стимулювання товаровиробників галузі у цьому напрямі. Із цією метою, постає необхідність розроблення стандартів із сертифікації органічної продукції тваринного походження, а саме, у нормативно-правовому забезпеченні доцільно розмежувати виробництво органічної продукції (сировини) та виробництво неорганічної; утилізацію відходів і побічних продуктів рослинного і тваринного походження у процесі виробництва органічної продукції та ін.

Доведено, що низький попит споживачів на внутрішньому ринку змушує товаровиробників органічної продукції, у т.ч. свинарства, орієнтуватися на ринки інших країн. Одним із дієвих інструментів активізації розвитку органічного свинарства могли стати заходи щодо мотивації іноземних інвесторів у виробництві органічного м’яса в Україні, а у подальшому здійснювати його поставки на зовнішні ринки. Очевидно, що за такого підходу існує можливість нарощення доданої вартості у ланцюгу поставок продукції органічного свинарства за умови налагодження всередині країни переробних потужностей органічної продукції та виробництва органічних м’ясних продуктів.

Ключові слова: органічне свинарство, органічне тваринництво, державне регулювання, контроль, екологія.

 

doi: 10.33245/2310-9262-2019-148-1-30-41