У статті розглядається потенціал територіальних громад в умовах воєнного стану на основі посилення соціального капіталу. Доведено, що неспровокована агресія рф проти України спричинила низку економічних, соціальних, екологічних, демографічних та інших проблем, які особливо чітко розкрилися після звільнення окупованих територій. Відзначено, що серед основних проблемних типів територій найбільш поширеним є такий тип: сільські території та малі міста до 50 тис. осіб через зростання навантаження на соціальну та інженерну інфраструктуру у зв’язку з переміщенням населення і релокацією підприємств в умовах воєнного стану. На основі ідентифікації сучасних викликів і оцінюванню проблем перспективного розвитку та заходів по їх подоланню виділено три групи територіальних громад: а) тилові громади; б) громади, які перебували в зоні бойових дій та/або окупації; в) громади, які перебувають в зоні бойових дій та/або окупації, знаходяться в 30-кілометровій зоні від кордону з росією/білоруссю. Окреслено вісім ключових цілей у розвитку громад та систему заходів з їх реалізації, які сприятимуть забезпеченню їх відновлення у встановлені строки.

Узагальнено досвід розвитку сільських і селищних громад на основі модернізації їх потенціалу із залученням об’єктів комунальної власності й соціального капіталу, що поширюється унаслідок активностей його носіїв та поєднується із зрушеннями в аграрному секторі й інших галузях. Висвітлено, що на базі існуючої комунальної власності, включаючи й земельні ресурси, створюються комунальні підприємства, які зайняті в сільському господарстві, переробленні аграрної продукції та позааграрній діяльності, що забезпечується як діючими місцевими підприємцями, так і реловованим бізнесом.

Наголошено, що важливою складовою відновлення потенціалу сільських/селищних громад є залучення соціального капіталу, під яким розуміють громадський ресурс, що накопичується та використовується для суспільного розвитку й конвертації в інші види ресурсів. Узагальнено складові соціального капіталу: довіра, соціальні мережі, цінності та норми. Обґрунтовано, що органи місцевого самоврядування, місцеві громадські організації, підприємства і кооперативи сприяють активізації використання соціального капіталу суб’єктами і колективами, його розвитку та збагаченню шляхом обміну передовими знаннями і практичним досвідом, новими аграрними й соціальними технологіями, дефіцитними ресурсами, просунутими економічними інструментами та методами господарювання.

Ключові слова: територіальні громади, природні ресурси, комунальні підприємства, основні засоби, соціальний капітал.