Стаття присвячена комплексному теоретико-прикладному оцінюванню сучасного стану фінансово-інвестиційної спроможності та обґрунтуванню системи внутрішніх і зовнішніх передумов цифрової трансформації вітчизняних сільськогосподарських підприємств в умовах воєнного стану та високої макроекономічної нестабільності. Актуальність дослідження зумовлена тим, що повномасштабна військова агресія спричинила масштабні негативні зміни в інфраструктурі, логістиці та кадровому забезпеченні аграрного сектору, що дозволяє розглядати цифровізацію як передумову адаптації, виживання та забезпечення безперервності операційної діяльності сільгосппідприємств. Застосовано комплекс загальнонаукових та специфічних методів, зокрема: статистико-економічний, порівняльний та структурно-динамічного аналізу, метод групування, метод логічного та причинно-наслідкового зв’язку, а також графічної візуалізації даних. На основі аналізу емпіричного масиву даних Державної служби статистики України за період 2019–2024 рр. виявлено глибоку структурну асиметрію та поглиблення «цифрового розриву» в середовищі сільськогосподарських підприємств Встановлено, що загальна кількість діючих сільгосппідприємств скоротилася на 29,4 %, водночас малі та середні господарства зазнали найбільших втрат ліквідності та капіталу. Виявлено, що група великих підприємств збільшилася в 1,5 раза, що свідчить про високу їх адаптивну стійкість та здатність фінансувати інноваційний розвиток. Обґрунтовано, що рівень рентабельності операційної діяльності понад 20 % є тим необхідним мінімумом, за якого капіталомісткі інвестиції в цифрові технології стають економічно доцільними та забезпечують прискорену окупність вкладеного капіталу через ефект оптимізації витрат. Досліджено видову структуру капіталовкладень і доведено, що великі підприємства цілеспрямовано нарощують частку інвестицій у нематеріальні активи (до 5,9 %) шляхом впровадження ліцензійного програмного забезпечення, алгоритмів штучного інтелекту та інтегрованих систем ERP/CRM, в той час як малі господарства обмежені лише простим відтворенням технічного парку машин. У статті деталізовано та класифіковано основні інфраструктурні, фінансові, безпекові (форс-мажорні) й компетентнісні негативні чинники цифровізації. Особливу увагу приділено дефіциту кадрів, який зумовлено мобілізаційними процесами та міграційними процесами, що нівелює ефективність використання надсучасної комп’ютеризованої техніки через нестачу ІТ-агрономів та дата-аналітиків. На основі отриманих результатів сформовано концептуальні напрями подолання негативного впливу стримувальних чинників, які передбачають переорієнтацію інструментів держпідтримки на користь сприяння інноваційному розвитку малих та середніх підприємств, запуску обігу цифрових аграрних розписок, верифікації процесів секвестрації вуглецю для виходу на європейський ринок вуглецевих квот, а також повоєнної перекваліфікації військових операторів безпілотних авіаційних комплексів у цивільних пілотів агродронів та інженерів автономних систем. Практична цінність дослідження полягає у можливості використання розроблених положень для генерування антикризових стратегій для сільськогосподарських підприємств та модернізації державної інноваційної політики в аграрному секторі.

Ключові слова: цифровізація, сільськогосподарські підприємства, фінансова стійкість, інвестиційний потенціал, рентабельність, інноваційна диспропорція, державна підтримка.