У статті доведено, що сучасний етап розвитку агропродововльчого сектору економіки країни характеризується сильними позиціями в світовому експорті сільськогосподарської сировини і продуктів невисокого ступеня переробки (зернові, соняшникова олія тощо) та має імпортозалежність за окремими продуктами глибокої переробки, а також критично потребує засобів їх виробництва. Очевидно, що така ситуація не лише не сприяє забезпеченню продовольчої безпеки, а також є перешкодою до підвищення глобальної конкурентоспроможності досліджуваного сектору та країни загалом.

Аргументовано, що нові ризики, загрози та можливості обумовлюють необхідність обґрунтування стратегічних пріоритетів розвитку агропродовольчого сектору економіки країни із урахуванням сучасних трендів інноваційності та сталості. Визначено, що пріоритетним напрямом у галузі м’ясопереробної промисловості має стати розвиток глибокої переробки продукції тваринництва та ідентифіковано стримуючі чинники його реалізації. Обґрунтовано заходи щодо реалізації цього стратегічного пріоритету, а саме введення в дію нових потужностей по забою та глибокій переробці, забезпечених високоефективним енергоощадним інноваційним обладнанням, налагодження організації збору сировини (у т.ч. побічних продуктів).

Визначено, що пріоритетними напрямами розвитку ланцюгів поставок молокопродукції мають стати: технічне переозброєння, модернізація та реконструкція молокопереробного виробництва, впровадження ресурсоощадних та екологобезпечних технологічних ліній; будівництво нових і модернізація функціонуючих молокоприймальних пунктів охолодження та первинної обробки молока, створення малогабаритних молокопереробних цехів на кооперативних засадах; розвиток глибокої переробки молокосировини та створення виробництва таких продуктів як казеїн, суха молочна сироватка, лактоза, сироваткові білки та ін. Наведено напрями розвитку глибокої переробки зерна та цукрових буряків, що сприятиме диверсифікації товарного асортименту.

Доведено, що у нинішніх умовах розвитку агропродовольчого сектору інструменти державного регулювання окремих видів виробництва доцільно розглядати у комплексі підтримки як товаровиробників сільськогосподарської сировини, так і підприємств переробної промисловості, що сприятиме прояву синергетичного ефекту для кожного рівня учасника ланцюга поставок.

Аргументовано, що розвиток агропродовольчого виробництва буде відбуватися під впливом науково-технічних змін, посилення глобальних викликів, підвищення попиту на продукти харчування, уповільнення темпів росту продуктивності в цьому секторі та скорочення його ресурсного потенціалу, зростання чисельності міського населення та реалізації принципів сталого розвитку, які необхідно врахувати у стратегічній перспективі.

Обґрунтовано, одним із пріоритетних напрямів є розвиток сектору переробки відходів в агропродовольчому виробництві та продовольства на стадії споживання, що є необхідною умовою забезпечення сталості та конкурентоспроможності агропродовольчого виробництва. Це дозволить збільшити величину доданої вартості та, відповідно, створити нові робочі місця, знизити негативний вплив на навколишнє природне середовище та ін. 

Ключові слова: агропродовольчий сектор, стратегічні пріоритети, поглиблена переробка, м'ясо- і молоковиробництво, інноваційність, сталість.