В статті розглядаються особливості функціонування особистих селянських господарств, обґрунтування стратегічних сценаріїв їх розвитку та розробки дієвого механізму посилення їхньої ролі у формуванні агропродовольчих ресурсів України.
Із урахуванням сучасного стану аграрного сектору економіки та реальних умов існування ОСГ, виділено декілька альтернативних напрямів розвитку: індивідуальний (самостійний) розвиток; інтеграція ОСГ з сільськогосподарськими і переробними підприємствами; кооперація з іншими ОСГ та малими суб’єктами господарювання.
Аналіз структури сільськогосподарського виробництва у розрізі ОСГ споживчого, споживчо-товарного та товарного спрямування дозволяє зробити висновок про те, що перспективний розвиток селянських господарств буде зумовлювати зміну їх товарної пропозиції. Результати розрахункового аналізу середніх темпів зростання всіх трьох ресурсних складових показали: середньорічні темпи зростання доходів від оплати праці – 24,3 %; середньорічні темпи зростання фінансової допомоги – 21,5 %; середньорічні темпи зростання доходів від ОСГ – 14,6 %; середньорічні темпи зростання сумарних доходів  (ресурсів) – 18,7 %.
Застосувавши статистичний пакет «STATGRAPHICS», проаналізовано тенденції зменшення частки доходів сільських домогосподарств від власної праці і капіталу та зростання доходів від найманої праці. За допомогою моделі ARIMA зроблено прогноз до 2025 р., та виявлено, що частка доходів населення від ОСГ зменшиться до 20,2 %. Проте зменшення доходів від власної праці та капіталу має компенсуватися зростанням доходів від оплати праці, одержуваної у реальному секторі економіки.
Окрім цього, розраховано частку валової продукції господарств населення в загальному обсязі валової продукції сільського господарства. Для прогнозу було використано модель Брауна (модель експоненціального згладжування) з параметром alpha = 0,3639. За результатами розрахунків можна зробити висновок про те, що на перспективу частка валової продукції сільського господарства буде знижуватися та може досягти до 2025 р. 35,7 %.
На сьогодні очевидним є також те, що товарне ОСГ, за умови підвищення рівня товарності і дієвих механізмів реалізації виробленої продукції, може бути базою для розвитку підприємництва з виробництва сільськогосподарської продукції. Це можливо створити через організацію системи закупівлі виробленої продукції у населення, або через організацію системи споживчої кооперації.
Виходячи з цього, вважаємо, що важливого значення для задоволення потреби у фінансових ресурсах малих форм сільськогосподарських товаровиробників в Україні, досягнення максимального економічного ефекту від реалізації земельного потенціалу, і як результат, зниження ризиків в аграрному виробництві буде мати розвиток земельно-іпотечного кредитування. Механізмом вирішення
цієї проблеми, на наш погляд, є створення заставних фондів суб'єкта на рівні держави або об’єднаних територіальних громад.
Ключові слова: особисте селянське господарство, доходи сільських домогосподарств, сімейні фермерські господарства, сільські території, іпотечне кредитування, кооперація.