Ви є тут
Розвиток взаємовідносин аграрних університетів та бізнесових структур на основі довіри як інструменту підвищення конкурентоспроможності
Узагальнено результати досліджень вітчизняних та іноземних вчених щодо концепцій маркетингу взаємовідносин для вибору партнерів, формування довгострокових партнерських відносин та оптимізації процесу прийняття управлінських рішень підприємства, в тому числі з урахуванням специфіки послуг вищої освіти. Визначено умови використання теорії маркетингу взаємовідносин щодо взаємодії університетів та бізнесових структур. Систематизовано теоретичні аспекти формування партнерських взаємовідносин аграрних університетів та бізнесових структур на основі довіри та обґрунтовано практичні рекомендації щодо організаційного забезпечення їх розвитку. Використано систему методів: систематизації, логіко-структурного, компаративного і причинно-наслідкового аналізу наукової літератури, загальнонаукові методи дослідження, формалізації критеріїв, алгоритмізації, метод порівняльного аналізу. Обґрунтовано, що маркетинг взаємовідносин не лише дозволяє підвищити конкурентоспроможність університету, але й позитивно впливає на результативність діяльності інших партнерів на основі узгодження інтересів всіх учасників освітньо-наукового середовища. Визначено особливості поняття довіри, етапи розвитку та основні форми взаємодії в системі взаємовідносин аграрних закладів вищої освіти (ЗВО) та бізнесу. Запропоновано враховувати вплив довіри на інвестиційну привабливість сільських територій та регіонів, а також на розвиток проєктів смарт-спеціалізації та цифровізації, успішність яких визначається масштабом та міцністю партнерських зв’язків аграрних університетів та бізнесових структур. Висвітлено організаційні підходи до розширення партнерства в освітньому, науково-інноваційному та соціальному напрямах діяльності освітніх організацій та визначено стимулюючі фактори взаємовідносин у міру значущості. Запропоновано складові та визначено елементи організаційного забезпечення розвитку взаємовідносин аграрних університетів та бізнесових структур з метою підвищення конкурентоспроможності за рахунок побудови довірчих відносин між учасниками. Доведено, що тісна взаємодія цих елементів сприяє переходу взаємовідносин до стратегічного партнерства і, як результат, створює позитивні передумови та умови до підвищення конкурентоспроможності аграрних університетів. Систематизовано чинники, які стримують та сприяють розвитку взаємодії університетів та агробізнесу, та висвітлено ефекти, які одержують учасники від партнерства. Встановлено, що для досягнення учасниками взаємодії цілей і пріоритетів діяльності при організації взаємовідносин використовуються формальні та неформальні інститути. Запропоновано внесення змін до стратегічних документів розвитку, програм партнерства та організації діяльності учасників взаємодії.
Ключові слова: агробізнес, бізнесова структура, аграрний заклад вищої освіти, конкурентоспроможність, концепції маркетингу взаємовідносин, науково-інноваційні послуги, роботодавці, освітні послуги.
https://orcid.org/0000-0002-9090-06051. Berry L., Shostak G, Upah G. Relationship Marketing. In Emerging Perspectives of Service Marketing. Chicago, IL: American Marketing Association.1983. P. 25-28.
2. Biekert J. The data revolution. Target Marketing. 1992. No. 15 (1). P. 24–28.
3. Hunt S. D., Morgan R. M. Relationship marketing in the era of network competition. Journal of Marketing Managm. 1994. Vol. 3. No. 1. P. 1928. URL: http://sdh.ba.ttu.edu/MktMgt94%20-%20 Relationship%20Mkt.pdf.
4. Buttle F. B. Relationship Marketing: Theory and Practice. London: Paul Chapman, 1996.
5. Doyle P. Marketing, management and strategies. Piter Publ., 2002. 516 p.
6. Kotler Ph., Achrol S. Marketing in the Network Economy. Journal of Marketing. 1999. Vol. 63 (Special issue). P. 146-163.
7. Сіреньок Р. В. Впровадження сучасних мережевих маркетингових технологій в державне управління. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2022. № 1. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/ pdf/1_2022/72.pdf DOI: 10.32702/2307-2156-2022.1.70.
8. Шапоренко О. І. Маркетинговий підхід в організації управління діяльністю підприємства. Державне управління: удосконалення та розвиток. 2019. № 5. URL: http://www.dy.nayka.com.ua/ pdf/5_2019/6.pdf DOI: 10.32702/2307-2156-2019.5.4.
9. Січкаренко К. О. Мережева організація інноваційної діяльності: наукова доповідь. НАН України, ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України". К., 2015. 48 с.
10. Grönroos C. Relationship marketing: strategic and tactical implications. Management Decision. 1996. No. 34/3. P. 5-14.
11. Gummesson E. Total relationship marketing. Marketing, management, relationship strategy, CRM, and a new dominant logic for the value-creating network economy. 3-d edition. Elsevier Ltd., 2008. 393 p. URL: https://cutt.ly/U9WzREQ.
12. Dwyer F. R., Schurr P. H. and Oh S. Developing Buyer-Seller Relationships. Journal of Marketing. 1987. Vol. 51. No. 2. P. 11-27.
13. Жегус О. В. Маркетинг як інструмент реалізації принципів сталого розвитку в сфері вищої освіти в Україні. Ефективна економіка. 2018. № 5. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=6322.
14. Попова Н. В. Маркетинг довіри як сучасна парадигма розвитку маркетингу на підприємствах транспортно-логістичної системи. Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Економіка. 2016. Вип. 1 (47). Т. 1. С. 260-265. URL: https://www.esearchgate.net/publication/326465976_Marketing_doviri_ak_su....
15. Базалієва Л. В. Удосконалення методичних основ формування довіри в маркетинговій діяльності компанії. Розвиток методів управління та господарювання на транспорті. Одеський національний морський університет, 2016. № 2 (55). С. 88-100. URL: https://www.daemmt.odesa.ua/index. php/daemmt/article/view/40.
16. Базалієва Л. В. Маркетинг довіри в мережі стейкхолдерів: механізм, джерела та процес формування довірчих взаємин. Бізнес Інформ. 2021. № 6. C. 305-311. URL: https://doi.org/10.32983/2222-44592021-6-305-311.
17. Coleman, J. Fundations of Social Theory. Press of Harvard University Press, 1990. 307 p.
18. Fukuyama F. Trust: The Social Virtues and the Creation of Prosperity. USA: Free Press, 1996. 480 p. 19. Дідківська Т.В. Вплив інституту довіри на економічні відносини суб’єктів господарювання. Економіка. 2011. № 5. С. 85-90. URL: https://ukrsocium.org.ua/wp-content/uploads/2011/01/85-90__ no-1__vol-36__2011__UKR.pdf.
20. Липов В. Довіра: від ціннісних засад до конкретних інституціональних форм та функцій. Формування та трансформація. Творення простору суспільної довіри в Україні ХХІ століття: матеріали наук.-практ. конф. Львів (17-19 лютого 2016 року). К.: ДВНЗ Університет банківської справи, 2017. С. 58-75. URL: https://cutt.ly/b9WbZLY.
21. Лисенко В. В. Довіра як фактор розвитку підприємницької діяльності в агробізнесі. Глобальні та національні проблеми економіки. Миколаївський національний університет імені В. О. Сухомлинського, 2015. Вип. 6. С. 194-199. URL: http:// global-national.in.ua/archive/6-2015/39.pdf.
22. Бонецький О. О. Врахування економічної довіри у взаємодії підприємства із зовнішнім середовищем. Економічний аналіз. Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2014. Т. 15. № 1. С. 305-309.
23. Єлісєєва Л. В. Еволюція концепції довіри як складової соціального капіталу в системі економічних знань. Причорноморські економічні студії. 2018. Вип. 28-1. С. 10-14. URL: http://www.bses. in.ua/journals/2018/28_1_2018/4.pdf.
| Долучення | Розмір |
|---|---|
 varchenko_o.m._krysanov_d._2-2022.pdf | 819.52 КБ |