В статті розглянуто питання розвитку та значення інституційних інвесторів на вітчизняному фондовому ринку як основних інституцій по акумулюванню коштів населення та перерозподілу їх в реальний сектор економіки.

Досліджено тенденції та результати діяльності українських інституційних інвесторів за останні п’ять років. Показано, що попри кількісне зростання обсягів їх діяльності, використання потенціалу інститутів спільного інвестування (ІСІ) як механізму залучення коштів дрібних інвесторів є недостатнім для забезпечення подальшого розвитку українського фондового ринку.

Виконано критичний аналіз тривалої практики функціонування на вітчизняному ринку цінних паперів однієї з найбільш успішних компаній з управління активами – ПрАТ «КІНТО», яка наразі є інвестиційним керуючим дванадцяти інвестиційних фондів та одного недержавного пенсійного фонду.

Досліджено особливості використання різних інвестиційних стратегій інститутами спільного інвестування на фондовому ринку та їх вплив на кінцеві фінансові результати ІСІ.

Обґрунтовано, що використання інвестиційними фондами пасивно-активної стратегії є найбільш ефективним, оскільки забезпечує максимізацію доходу при мінімізації ризиків в середньо- та довгостроковій перспективі. З цією метою більшість інвестиційних фондів ПрАТ КУА «КІНТО» формує диверсифікований інвестиційний портфель, основу якого складають цінні папери найбільш інвестиційно привабливих компаній реального сектору економіки, які належать до «блакитних фішок» вітчизняного фондового ринку.

Ключові слова: інституційні інвестори, вартість чистих активів, закритий корпоративний недиверсифікований інвестиційний фонд, інтервальний диверсифікований пайовий інвестиційний фонд.