Визначено, що основним каналом збуту продукції рослинництва господарств населення є «інші канали збуту», під якими ми розуміємо торгово-посередницькі структури та роздрібні продовольчі ринки та оптові ринки сільськогосподарської продукції. Основними чинниками орієнтації особистих селянських господарств на торгово-посередницькі структури є мінімізація трансакційних витрат, на роздрібні продовольчі ринки – високий рівень цін, які компенсують торгово-збутові витрати.

Нині повільно формується мережа оптових продовольчих і плодоовочевих ринків, аукціонів живої худоби та птиці. Відчувається нагальна потреба у створенні служб, які б вивчали кон'юнктуру аграрного ринку для прогнозування й поширення маркетингової інформації серед товаровиробників.

Причиною такого стану є тінізація та монополізація каналів реалізації сільськогосподарської продукції; постійний дефіцит фінансових ресурсів, що обмежує створення й розвиток окремих елементів інфраструктури аграрного ринку; неефективність державної політики щодо створення умов для розвитку кооперативних та інших некомерційних об'єднань сільськогосподарських товаровиробників у сфері заготівлі, переробки, реалізації продукції, фінансового та транспортного обслуговування товарних потоків; відсутність якісного інформаційного забезпечення населення в питаннях господарювання в ринкових умовах.

Кооперативні й оптові ринки повинні відводити селянину-виробнику головну роль у формуванні пропозиції товарів і цін на них. Багаторічний досвід роботи подібних оптових ринків у світі довів, що саме співпраця селянина-виробника з оптовими ринками забезпечила їм сталий, прогнозований і позитивний розвиток.

Ключові слова: рослинництво, особисте селянське господарство, посередник, роздрібний продовольчий ринок.