У статті розглянуто актуальні питання інституційного супроводу земельної реформи в Україні щодо зміни форм власності на землю.

Метою дослідження є розкриття сутності та значення інститутів власності на землю для уникнення інституційних пасток, пов’язаних зі зміною форм земельної власності на фінальній стадії земельної реформи в Україні.

Показано, що землі сільськогосподарського призначення – це найбільше природне багатство України, тому його слід використовувати раціонально. Доведено, що для цього з переходом до ринкових відносин необхідно було якомога успішніше провести земельну реформу. Обгрунтовано необхідність трансформації старих та створення нових інститутів або «правил гри» у сфері земельних відносин, зокрема інститутів власності на землі сільськогосподарського призначення. Зауважено, що серед цих інститутів з’являються й такі, що  приносять негативні результати; В.М. Полтерович визначає їх як інституційні пастки. З’ясовано, що в процесі реалізації земельної реформи в Україні інституційні пастки були зумовлені некритичним застосуванням теорії неолібералізму щодо тотальної дерегуляції економічних, зокрема й земельних відносин.

Виокремлено інституційні пастки, що з’явилися в результаті трансформації загальнонародної власності на землю у комунальну й приватну, зокрема такі: порушення конституційних норм щодо загальнонародної власності на землю; поява дисонуючих норм права власності на землю; переоцінка правочину привласнення землі та тлі недооцінки правочину з її ефективного використання; легалізація незаконно одержаних і придбаних земельних ділянок; передача земель із державної власності у комунальну для спрощення схем їх приватизації; розкрадання надр під виглядом придбання земельних ділянок; наростання земельного шахрайства із реєстрації власників земельних ділянок та орендарів; активізація земельного рейдерства; недооцінка вартості землі через порушення права власності на неї; заниження значення держави у захисті права власності на землю.

Запропоновано напрями уникнення та згладжування інституційних пасток, пов’язаних із правочинами щодо зміни форм власності на землю. Акцент зроблено на правочини   ефективного використання земель сільськогосподарського призначення, а не правочини власності на них.

Ключові слова: земельна реформа, ринковий обіг земель сільськогосподарського призначення, інститут, інституційна пастка, форма власності на землю (державна, комунальна, приватна).