Ви є тут

ЕКОНОМЕТРИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗАЛЕЖНОСТІ РОЗВИТКУ АГРОТУРИЗМУ ВІД РІВНЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОСТУ У КНР

Найголовнішою проблемою фермерів у Китаї є пошук можливих шляхів максимізації доходу. Особливо актуальною галуззю на сьогодні є туризм, який має широке охоплення та глибокий зв’язок із багатьма галузями національної економіки. Агротуризм Китаю останнім часом зазнав значного розвитку, поширення і оновлення. В рамках національної ініціативи «Один пояс – один шлях» проводиться активна забудова в сільській місцевості та інші заходи для покращення перспективного інвестиційного середовища в туризм. Розвиток туристичних продуктів, інтегрованих з аграрною сферою, становиться перспективною формою кооперації з сільським населенням в майбутньому. Еко-сільськогосподарський туризм - новий напрямок розвитку для фермерів. Розвиток еко-сільськогосподарського туризму не тільки сприяє оптимізації та адаптації сільськогосподарської структури, збільшенню доданої вартості сільськогосподарської продукції, але й сприяє розвитку сфери послуг, економічному та технологічному співробітництву, обміну та вливанню коштів в економіку країни. Це новий спосіб зміцнення зв'язку між міськими та сільськими районами, поліпшення загального стану фермерів, розвиток сільськогосподарської інфраструктури та створення гармонійного середовища між людиною та природою.
Оскільки розвиток економічної зони Центральної рівнини стало частиною національної стратегії, розвиток туризму в Центральній рівнинній економічній зоні має великий потенціал. На Центральних рівнинах, де природні умови кращі, розвиток місцевої економіки з агротуризмом як вихідною точкою може значною мірою вплинути на збільшення доходів фермерів, оскільки розвиток агротуризму може сприяти розвитку суміжних галузей та сприяти оптимізації та модернізації промислової структури. Це може покращити інфраструктуру, заощадити виробничі витрати фермерів, збільшити зайнятість фермерів. Переведення надлишкової сільськогосподарської робочої сили також може сприяти реалізації гармонійного сталого розвитку економіки та екології. Беручи за приклад економічну зону Центральної рівнини, основним завданням даної статті є вивчення взаємозв'язку розвитку еколого-сільськогосподарського туризму та економічного зростання, що обґрунтує нову тенденцію національного економічного розвитку. Дана стаття сприймає економічну зону Центральної рівнини як об’єкт дослідження та використовує економетричний метод аналізу та вивчення взаємозв'язку між розвитком туризму та економічним зростанням в економічній зоні Центральних рівнин. Еко-сільськогосподарський туризм - це новий вихід для фермерів. Розвиток еко-сільськогосподарського туризму сприятиме не лише оптимізації та налагодженню структури сільського господарства, збільшенню доданої вартості сільськогосподарської продукції, а й сприятиме розвитку сфери послуг,  економічному та технологічному співробітництву, залученню додаткових інвестицій, Також сприятиме розвитку громадського харчування, готельного господарства, транспорту, переробної промисловості туристичної продукції та галузі нерухомості, таким чином сприяючи зростанню сільського господарства в цілому. Для аналізу джерела економічного зростання ми повинні знати головну рушійну силу економічного зростання. Неокласична економічна теорія стверджує, що економічне зростання залежить від трьох факторів: праці, капіталу та технологічного прогресу. Основною моделлю економічного зростання є виробнича функція Кобба-Дугласа з додаванням в модель змінної доходу від туризму. Для емпіричного аналізу моделі було використано програмне забезпечення Stata.
            Ключові слова: агротуризм, стійкий розвиток, навколишнє середовище, соціальний розвиток, економічний розвиток, економетричний аналіз.
doi: 10.33245/2310-9262-2019-151-2-33-42
 
1. Ying T., & Zhou Y. (2007). Community, governments and external capitals in China's rural cultural tourism: A comparative study of two adjacent villages. Tourism Management. No 28(2), pp. 96–107.
2. Panyik E., Costa C., & Ratz, T. (2011). Implementing integrated rural tourism: An event-based approach. Tourism Management. Vol. 32(6), pp. 1352–1363.
3. Zhou R., Zhong L. S. H., & Liu, J. M. (2015). Research on rural world heritage sites: Connotation and tourism utilization. Geographical Research. No 34(5), pp. 991–1000.
4. Li Yan. (2009). An empirical study of Rural Tourism on Farmers' income and Employment [J]. Reform and Strategy. No (12), pp. 122–125.
5. Guo Huancheng, Han Fei. (2013). Review on the development of rural tourism in China[J]. Progress in Geography. No 12, pp. 1597–1605.
6. Zhang Wen, Zhang Guangsheng. (2009). On the development project of rural eco-tourism featuring farmhouse resort [J]. Reformation &Strategy. No 20, pp. 106–108.
7. Li Q. (2001). Ecotourism developed and continuous development of Chongqing city.  January 2001. Economic Geography.
8. Font X.,  Mccabe, S. (2017). Sustainability and marketing in tourism: Its contexts, paradoxes, approaches, challenges and potential. J. Sustain. Tour. No 25, pp. 869–883.
9. Muresan I.C., Oroian C.F., Harun R., Arion F.H., Porutiu A., Chiciudean G.O., Todea A. and Lile R. (2016). Local residents’ attitude toward sustainable rural tourism development. Sustainability No 8(1), 100 p. https://doi.org/10.3390/su8010100.
10. Yang C., Lukash, S. and Ran G. Q. (2019). Environmental quality and economic sustainable development in Henan province. Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal.  [Online], vol. 5, no. 2, pp. 62–73, available at: http://are-journal.com.
ДолученняРозмір
PDF icon yang_chen_lukash_s._guo_qingran._2_2019.pdf (139)1.44 МБ